Так дивно з’єдналися в парі
Тривога й байдужий спокій.
Неначе летиш в білій хмарі,
Але не знаєш допоки.
Немовби немає нічого –
Ні добре є, ні погано…
Різне зійшлось до одного –
Брудного протиріччями стану…
Приспів:
Де та ясність неба сині,
Сонця, місяця, зірок?
Вічність з миттю єдині,
Кожен зайвий, можливо, вірний крок?
Неба дивна глибина
Десь затягує собою.
Поряд тиші пелена
І жага до шуму бою.
Крила – то кайдани в пір’ї,
Не пускають від небес,
Мрії тонуть в безвір’ї –
Або хрест, або воскрес…